Кухар і Школьний розкрили секрети роботи на ТБ і назвали "страшний сон всіх ведучих"

Про кастинг і співбесіду

Віталій Школьний: Десять років тому на "Україну" прийшов працювати не ведучим новин, а міжнародним редактором. 2011-го саме захистив диплом магістра журналістики й символічно, кілька тижнів, відпочив перед початком нового етапу в житті. Ще студентом співпрацював із різними медіа і вже мав досвід влаштовуватися на роботу. Однак історія з каналом видалася особливою - співбесіди й тестові завдання тривали два місяці. Украй ретельно перевіряли мої знання англійської, оскільки працювати мав із великим масивом інформації. По тому ще місяць засвоював стандарти роботи і особливості формату ранкових новин. У мене в електронній пошті досі є лист із прописаними принципами та підходами до інформації міжнародних редакторів, датований 12 вересня 2011-го.

Марина Кухар: На кастинг я приходила, коли ще і студія і ньюз-рум тільки будувалися. Я переписала кілька тестів, прочитала їх перед камерою в маленькій студії на третьому поверсі, колеги влаштували невеличкий краш-тест на реакцію в непередбачуваній ситуації. Розповіли про масштабні плани, показали проєкт того, якою буде студія. Пам'ятаю, я подумала, що справді хочу тут працювати. Хоч будівництво було тільки на початковому етапі, мене вразив амбітний підхід до справи. Тому, коли зателефонували і сказали, що вже готові і запрошують працювати, я без жодних вагань погодилася.

Марина Кухар (фото: прес-служба каналу "Україна")

Про емоції в перший день роботи

Марина Кухар: Це як перед першим побаченням. Завжди хвилювання, але з таким піднесеним присмаком.

Віталій Школьний: О, так! Ці емоції точно не забути. До осені 2011-го на каналі "Україна" ранкових новин не було. Наша випускова група саме готувала їх до запуску, тому увага всього каналу була прикута до цього проєкту. Точно пам'ятаю - зворотній відлік до новинної заставки, затамувавши подих, відстежували всією командою в ефірній апаратній. А сам випуск видався практично бездоганним секунда в секунду. Від першого дня запуску наша команда ранкових новин підготувала майже 10 тисяч випусків. І що особливо тішить - рейтинги і аудиторія винятково зростають.

Віталій Школьний (фото: прес-служба каналу "Україна")

Про складнощі професії

Віталій Школьний: Найскладнішим на початку видався час. Досі серед ночі прокидався хіба в далекі подорожі або літню риболовлю. З осені 2011-го і до тепер мій трудовий день починається о 4-ій ранку. У перший рік йти на роботу у темінь під світлом зірок було випробуванням - нині навіть у чомусь романтично. Найбільші хвилювання були про випускову групу. Як спрацюватися і створювати хороші новини, ми ж всі познайомилися лише під час підготовки до запуску проєкту? За десятиріччя стали більше, ніж командою. Разом подорожуємо, обмінюємося книжками, влаштовуємо пікніки і вигадуємо, як робити новини ліпшими.

Марина Кухар: Найголовніше - спрацюватися з колегами, робота в новинах - командна робота, де кожен має свій шматок і, коли хтось не вміє/не хоче/не може бути ефективним, то страждає кінцевий результат. Втім, мушу визнати, етап таких "притирок", коли дізнаєшся сильні і слабкі сторони кожного з колег, ми пройшли досить швидко - без особливого дискомфорту і втрат.

Про запізнювання на ранкові ефіри

Марина Кухар: Ні, ніколи не було. І не кажіть такого! Тому що це страшний сон всіх ведучих. Важко буває часом взимку підніматися рано і пару раз я не чула перші будильники - у мене їх три, тому підіймалася пізніше, ніж заплановано. Втім, завжди встигала.

Віталій Школьний: Можливо, це звучить фантастично, та за десять років на роботу через просипання запізнився один раз - два роки тому. Саме перевели годинники на зимовий час, а будильник у телефоні відмовився у це повірити (сміється). Марина - підтримала і підстрахувала, тому глядач такої історії не помітив. До графіків і роботи ставлюся украй відповідально й педантично, тому вже напрацював власну систему, котрої неухильно дотримуюся. Близько 21:00-21:30 - час для сну і о 03:40 - підйом без знущання з організму.

Про перегляди ефірів один одного

Марина Кухар: Вранці п'ю першу каву з Віталіком (посміхається).

Віталій Школьний: Особливо уважно проглядаємо всією випусковою групою спеціальні ефіри - до певних важливих дат і подій. А іншими ранковими випусками каналу починаю день. Новини з нами всюди. Понад те, щоранку ми отримуємо листи електронною поштою із текстовими версіями ефірних програм. Двічі на рік телеканал відкриває новий сезон, наповнений ще цікавішими проєктами та ідеями. У цей час змінюється або поліпшується образ ведучих - як можна відмовити собі в задоволенні глянути на таку розкішну колегу в кадрі?

Віталій Школьний та Марина Кухар (фото: прес-служба каналу "Україна")

Про рішення пов'язати життя з ТБ

Віталій Школьний: Працювати в команду каналу прийшов у 24 роки зі знанням англійської та польської. Політика та особливий підхід каналу до роботи й розвитку власних співробітників надихнули вивчити ще й французьку. Після п'яти років редакторства, завдяки допомозі колег, вирішив застосувати здобуті навички та вміння як телеведучий... Ставлення до спеціальності змінюється, звичайно, щороку розумієш, попереду ще безмірність проєктів та ідей, які варто втілювати для нашого глядача.

Марина Кухар: Часто це питання задають і ніколи не розумію - чому. Ні, я не мала такого плану-бажання-мрії. Була така пропозиція і було розуміння необхідності рухатися далі. Я зважила і погодилася... Ми обрали непросту професію, яка за визначенням покладає на нас відповідальність. І це змінюватися не може.

Про основні зміни в телевізійній журналістиці за 10 років

Марина Кухар: Більше можливостей. Однозначно! Отримати інформацію набагато легше. І нам, і глядачеві. В цьому перевага, але і підступ. Більше інформації - це більше приводів до маніпуляцій, більше фейків і неперевірених фактів. Тому як ніколи нам потрібні критичний підхід і перевірка інформації.

Віталій Школьний. За десятирічку телевізійна журналістика стала швидшою, більш інтерактивною і живою. Нині технології дозволяють організувати прямі включення за 15 хвилин із будь-якої точки планети. Глядач став більш вимогливим.

Про емоційне вигорання

Марина Кухар: Чесно, не знаю як і чому люди вигорають на роботі. Коли ти любиш те, чим займаєшся, думаю, це неможливо. Так, бувають свої емоційні злети і падіння, втома, роздратування, поганий настрій чи самопочуття, але у мене все це закінчується в момент, коли режисер каже: "10 секунд до ефіру".

Віталій Школьний: Дивовижно, однак емоційного вигорання через роботу за десять років так і не зумів відчути. Навіть прокидання серед ночі не змусили засумніватися у правильності вибору. Новини щодня різні та щодня доводиться вчитися, опановувати нові знання і робити це вкрай швидко. Із таким не засумуєш. Найтяжче було з початком пандемії коронавірусу. COVID затьмарив реальність, скасував подорожі та змусив більшість часу проводити вдома. Впоратися допомогла командна робота - вигадували всі разом, як не потонути в рутині.

Віталій Школьний та Марина Кухар (фото: прес-служба каналу "Україна")

Про те, чи доводиться жертвувати особистим життям і планами через роботу

Марина Кухар: Як до цього ставляться рідні та колеги? З розумінням. Ми ж на безперервному виробництві і всяке трапляється - ми теж хворіємо, у нас теж часом виникають певні проблеми. Доводиться міняти плани, щоб підтримати колег. Так, було кілька зірваних відпусток, але ж і я комусь зривала плани через сімейні обставини. І колеги без нарікань виручали мене. Без взаємовиручки ніяк.

Віталій Школьний: Взагалі ліпше в житті нічим не жертвувати. Як можна отримувати задоволення і робити добре свою справу, коли неминуча її складова - біль і муки? Мій підхід - гармонізувати особисте і трудове. Обрав свідомо професію, котра живе за своєрідними правилами і розпорядком. Усі державні свята та вихідні - не для нас. Ми маємо першими розповісти і показати. Так, не погуляєш, однак відчуєш, побачиш з іншого боку, глибше. Катаклізми й надзвичайні події - сигнал прямувати мерщій до редакції, та де ще взяти такого адреналіну?

Про найбільш значущі події десятиліття, про які було приємно розповідати глядачам

Віталій Школьний: Приємно завжди розповідати про перемоги і досягнення людей і країни в цілому. Особливо багато їх було до початку війни. Коли в Криму і на Сході стали стріляти - хотілося надихати, підтримувати і робити новини так, щоб мільйони глядачів відчували єдність суспільства і всіх нас. Вся велика команда "Сегодня" докладає зусиль, щоб у наших людей після перегляду новин ні в якому разі не складалося відчуття безнадійності. Так, труднощі є, але не існує безнадійних і непереборних. Особисто для мене є тема, до якої вкрай чутливий - це діти. Історії порятунку, допомоги та підтримки маленьких українців завжди найприємніші.

Марина Кухар: Це непрості 10 років для кожного з нас і для країни в цілому. Багато трагічних моментів, багато неоднозначних - кожен випуск, Це як зріз того, чим живе світ. Але, звичайно, найлегше і найприємніше ділитися хорошим. Наші перемоги, наші досягнення, наші успіхи. Нас це теж надихає.

Про те, що найбільше подобається в професії

Віталій Школьний: Ідучи в журналістику підозрював, що доведеться багато та щодня навчатися. Однак і гадки не мав, наскільки багато! Знання, котрі опановуються під час підготовки ефірів - тішать. Принаймні, став майстром в інтелектуальних іграх. Жартую (посміхається). Щоранку ми висвітлюємо події з усієї планети й хочеться вірити, що відкриваємо цей неповторний світ нашим людям, надихаємо розвиватися, розвивати країну, брати приклад з успішних інших держав..

Марина Кухар: Відчуття тут і зараз, які дає робота в новинах, динаміка, темп і постійні зміни. Жодна інша професія не дає такого.

Віталій Школьний та Марина Кухар (фото: прес-служба каналу "Україна")