"Краще готуватися, ніж ховатися": Роман Бахарєв про фронт, артистів без позиції та обстріли

Головне з інтерв’ю:

• Пісня "Цегла" - про особистий біль і внутрішні переживання артиста, а лайв-відео у зруйнованому будинку - про досвід українців, які живуть під обстрілами.
• Російськомовні пісні - частина минулого Романа Бахарєва, однак нині він їх не виконує. Дві старі композиції музикант переклав українською за донати та зібрав близько 2,5 мільйона гривень для військових.
• Фронт для лідера Bahroma досі залишається реальним сценарієм. На його думку, краще готуватися до цього, ніж ховатися або тікати.

– У пісні "Цегла" є дуже сильні слова: "Не лякай, що все закінчиться. Засинай, щоб знов прокинуться". З чого для тебе почалася ця пісня - з особистого переживання, спостереження чи бажання підтримати людей?

– Здебільшого пісні народжуються про особисте, про внутрішні переживання. Це може бути сублімація або рефлексія на якусь тему. І так само народилася ця пісня.

Я не думав у той момент про підтримку інших, скоріше думав про свої відчуття, про те, що у мене болить всередині. І з цього народилася саме "Цегла".

Ще цікаво, що ця пісня почалася з рифу, який я грав на гітарі. Я переналаштував свою гітару в інший стрій і почав грати акорди, які зазвичай не граю. Напевно, це мене теж надихнуло, а потім я вже вклав туди і мелодію, і сенс.

– Повертаючись до лайв-відео "Цегла": ти сидиш посеред зруйнованого будинку, і ця картинка дуже точно передає відчуття людей, які живуть під обстрілами. Наскільки ця тема для тебе особиста? Чи торкалися руйнування безпосередньо твого дому або дому твоїх близьких?

– Я, в принципі, не знаю людей, яких зараз не торкалася б ця тема, якщо відверто казати. Безпосередньо мене це теж стосується.

Кожного разу, коли лунає повітряна тривога і щось прилітає, я це відчуваю особисто так само, як і всі інші люди.

Мої батьки були змушені виїхати з Донеччини. І це теж було страшно, тому що мама тоді потрапила під артобстріл. Вона сильно злякалася, і вони з татом зібрали речі та поїхали звідти.

Потім, уже у 2022 році, коли вони жили тут, у Києві, це сталося вдруге. І це відбувається щодня. Тому я думаю, що байдужих тут навряд чи можна знайти. Серед моїх знайомих, у моїй бульбашці, таких точно немає.

– Останнім часом багато говорять про те, що Київ може пережити ще складніший період обстрілів, і частині людей радять виїжджати. Як ти сам сприймаєш такі настрої і що сказав би людям, які зараз живуть у постійній тривозі?

– Я якраз та сама тривожна людина. Я, в принципі, живу з підвищеною тривожністю все своє життя і знаю, як це переживати.

Так, нас залякують, але ми живемо в цьому вже п’ятий рік повномасштабної війни. І найжахливіше в цьому всьому те, що ми звикли до війни. А до війни звикати абсолютно не можна. Але так уже сталося, і це теж лякає.

Як це переживати? Напевно, все ж ходити в укриття. Це найкраще рішення, яке може бути. Я нещодавно ходив у метро, і ти там навіть не чуєш вибухів, тому що перебуваєш глибоко під землею.

Звісно, наступний день може випадати з життя, тому що ти відчуваєш втому, не висипаєшся, але при цьому ти збережений і цілий. Мені важко взагалі уявити, як це переживати людям, які живуть із дітьми. Я навіть уявити собі цього не можу.

– У 2023 році в розмові з нами ти говорив, що зараз черга розвивати українську мову, культуру й музику. Як ти ставишся до артистів, які після паузи або виїзду за кордон знову повертаються до російськомовних пісень?

– Я тут доволі радикально налаштований, тому що для мене це навіть не про відсутність чіткої, прозорої і зрозумілої позиції. Тим більше, якщо ти артист.

Ну, я навіть не знаю, що тут сказати. Це означає, що у людини просто немає клепки в голові. От і все. Більше нічого не можу сказати.

Я думаю, що артист має відображати те, що відбувається в країні. Він має відчувати суспільство, має відчувати час і передавати це через сенси - через сенси пісень, через те, як він комунікує і що саме комунікує людям, своїй аудиторії.

На мою думку, говорити і тим більше співати зараз російською - це просто дно.

– Що ти зараз відчуваєш, коли випадково натрапляєш на свої старі російськомовні пісні або демки? Це вже чужий матеріал для тебе чи частина твого шляху? І чи можуть ці пісні колись отримати нове життя українською?

– Я не відрікаюся від них. Це все одно частина мене, частина моєї історії. Ці пісні можна слухати в інтернеті, я їх не видаляю, але не виконую. Це моя обіцянка собі в першу чергу.

Стосовно перекладу - не знаю. Коли тільки розпочалася війна, у моєї аудиторії, та й загалом в аудиторії інших артистів, які співали російською, був запит на переклад пісень. Я довгий час від цього йшов і не хотів цього робити. Я казав, що краще створювати щось нове і рухатися вперед.

Роман Бахарєв (фото надане пресслужбою артиста)

В принципі, так усе і відбувалося. Але в якийсь момент я зрозумів, що можу використати це на користь. Я вже переклав за донати дві пісні й зібрав на цьому приблизно 2,5 мільйона гривень. Кожен переклад дав понад мільйон.

Спершу я переклав пісню "На глибині", запропонувавши аудиторії допомогти зібрати кошти для 12-ї бригади спецпризначення "Азов". Ми зібрали більше мільйона, і тепер пісня "На глибині" звучить українською.

Потім ми так само збирали кошти для Головного управління розвідки і теж зібрали більше мільйона. Пісня, яка раніше називалася "Пока пора", тепер звучить українською. Це теж класний досвід - використовувати пісні таким чином, залучаючи аудиторію до донатів на збори. Я думаю, що це, в принципі, win-win.

– У 2023 році ти говорив, що в якийсь момент усі ми можемо опинитися на фронті. Сьогодні це для тебе все ще реальний сценарій, до якого ти морально готовий?

– Насправді нічого не змінилося. Я більш ніж впевнений, що ми всі будемо на фронті - рано чи пізно.

І я думаю, що краще до цього готуватися, ніж ховатися і бігти від цього. Чим краще ми будемо підготовлені, тим спокійніше нам буде це приймати, жити з цим і діяти.

– Під одним із твоїх фото в Instagram я побачила коментар від слухачки, яка написала, що випадково потрапила на концерт, не знала, хто ти, але її зачепило твоє обличчя, а потім голос і тембр. У тебе є відчуття, що ти як артист досі залишаєшся недооціненим для ширшої аудиторії?

– Не знаю, як правильно відповісти. Класно, коли про артиста дізнаються ще за його життя. Не хотілося б, щоб, коли я помру або загину, сказали: "О, Ромочка був крутий насправді".

Але зараз я точно відчуваю себе на своєму місці. Я займаюся улюбленою справою. Я займаюся тим, що справді дуже люблю усім серцем.

Я, в принципі, прийшов до музики через любов, тому що закохався в те, що слухав. І тільки потім почав писати свої пісні.

З початком повномасштабної війни моя аудиторія збільшилася в рази і продовжує зростати. Я спостерігаю за цією динамікою. І мені подобається те, що зараз відбувається зі мною, подобаються трансформації, які я переживаю.

Мені подобається моя усвідомленість: хто я, що я можу робити завдяки своїй справі. Зокрема, можливість збирати більше коштів для війська. Зараз це пов’язані речі.

Роман Бахарєв (фото надане пресслужбою артиста)

Я думаю, що немає меж, можна розвиватися. Я хочу розвиватися, у мене досі є амбіції збирати більші майданчики. Зараз артисти вимірюють це Палацами спорту. Чому ні?

– А кого з українських артистів ти сам вважаєш недооціненими? Кого, на твою думку, люди ще мають по-справжньому почути?

– Тут насправді багато імен. Із тих, хто не початківець, хто вже має досвід, але все одно вважається новою хвилею, напевно, це мій дружбан Lucas Bird. Обожнюю його і його музику. Він надзвичайно талановитий. Хочеться, щоб його музика лунала не тільки в Україні, а й у світі.

Ще "Сестра Близнючка". Даша просто чарівна, пише чудові пісні. Хочеться, щоб такої музики було більше.

Хто ще? "Фігурат". Теж дуже музикальний хлопець із класним смаком. Мені подобаються такі артисти. Я б хотів, щоб їх почула і Україна, і весь світ.

– Що зараз є у твоєму плейлисті? Що слухаєш на повторі?

– У мене незмінно на повторі грає Radiohead. Обожнюю їх і, напевно, вважаю себе їхнім фанатом. Я весь час повертаюся до цієї музики і надихаюся нею.

Так само, як і музикою PJ Harvey. Це британська артистка, якою я захоплююся і навіть мрію зробити з нею фіт. Так само Björk - обожнюю її музику. Róisín Murphy, молоді хлопці з Австралії Slum Sociable, той самий Kendrick Lamar.

Або я знаходжу щось нове з електронної сцени, або повертаюся до того, що слухав ще в юності.

Наприклад, умовно, Led Zeppelin. Я з радістю можу переслуховувати це, ставити платівку зранку і під неї готувати сніданок.

Роман Бахарєв (фото надане пресслужбою артиста)

– А якщо говорити про фільми чи серіали - що можеш порадити?

– Якщо казати про фільми, то це або щось нове, чого я сам ще не бачив і хотів би подивитися, або те, що я люблю і можу передивлятися.

Наприклад, класний артхаус, який мені дуже подобається, - фільм "Лобстер". Або "Готель “Гранд Будапешт". Є ще фільм "Після прочитання спалити". Там знімаються Бред Пітт, Джон Малкович, Джордж Клуні. Суперкласний акторський склад і дуже класний гумор, мені подобається.

Нещодавно згадав серіал "Флібег". Це теж дуже прикольний британський серіал, який зняла режисерка, і вона ж зіграла в ньому головну роль. Він не новий, але дуже класний.