В СРСР роками придушували українську культуру - мову, мистецтво та свободу самовираження. Тих, хто мав сміливість, порушувати ці норми, переслідували, обмежували та змушували замовкнути.
В матеріалі РБК-Україна розповідаємо про українських акторів, які своєю творчістю лякали радянську владу.
Режисер, актор та засновник театру "Березіль". Людина, яка модернізувала українську театральну культуру. Поєднував наші традиції з європейськими формами та відкрив шлях до успіху багатьом видатним митцям.
Експерименти в театрі, пошук нових ідей та глибинний національний зміст постановок були розцінені як відрив від радянської ідеології. Після вистав "Народний Малахій" і "Мина Мазайло" на твори Куліша Курбаса прибрали з театру "Березіль", а у 1933 році заарештували до 5 років таборів.
Навіть в тих умовах він продовжував ставити п'єси. Проте вже 1937-му був засуджений до розстрілу у Сандармосі. Його ім'я було заборонене на десятиліття і лише в 1957-му реабілітоване.
Кіноактор, режисер, сценарист та письменник. Був багатогранним митцем і прославився ролями молодого Шевченка у фільмі "Сон" та Івана у "Тінях забутих предків". Усі, хто працював над останньою картиною, привернули особливу увагу тогочасного КДБ - Миколайчук не став винятком.
Вперше його звинуватили у націоналізмі під час роботи над фільмом "Анничка". Тоді на нього написали донос і визнали "ідеологічно ворожим". Сам Миколайчук наполягав, що він лише патріот.
Картина "Білий птах з чорною ознакою", попри міжнародне визнання, стала ще одним приводом для звинувачень Миколайчука у "націоналізмі". Йому почали активно перешкоджати в роботі.
Спочатку на радіо, а згодом і на телебачення полюбився українському глядачу як Дід Панас, який читає казки дітям на ніч, часто власного авторства. Вусатий актор у вишиванці не сподобався тодішній "верхівці".
Українська самобутність владу дратувала, тож вони спробували закрити програму або замінити Петра кимось іншим, проте обурені глядачі закидували редакцію листами і його повертали. Та вже в 1988-му він таки зник з екранів.
Фільмографія Петра складає понад 20 картин, серед яких "Олекса Довбуш", "Лісова пісня", "Вій" та інші. В нього була одна непроста для тих часів особливість - нездатність вивчити російську, про яку він любив жартувати.
Український актор та режисер, якого теж знищила радянська влада за прояви української самобутності. Він працював поруч з Лесем Курбасом, тому, як і інші видатні діячі, був під прицілом тогочасної влади.
У 40 років був засуджений за безпідставними звинуваченнями у націоналізмі та належності до контрреволюційної організації. Його розстріляли у Києві. Після смерті ім'я актора було стерте з театральної історії й реабілітоване лише у 1950-х роках.
Дружину митця, акторку театру "Березіль", в той самий час викрали та відправили у ГУЛАГ на 5 років, де вона постійно зазнавала знущань. Після звільнення вона повернулася до театру, але шаленого успіху вже не досягла.
"Вірменин, який сидів у російській в’язниці за український націоналізм" - так про себе казав видатний режисер та актор. Його "Тіні незабутих предків" прославили Україну на весь світ та стали справжнім феноменом кінематографа.
Параджанов мав унікальний кінематографічний стиль, сповнений національного колориту, метафор та візуальної поезії. Його роботи часто суперечили радянському мистецтву, а критика влади та підтримка українських митців лише загострювали недовіру. Фільми піддавалися цензурі, а сам він був змушений покинути Київ через переслідування.
У 1973-му його заарештували нібито за гомосексуалізм, спекуляції та поширення порнографії. Не обходилося й без звинувачень в антирадянській діяльності та українському націоналізмі. Відбуваючи покарання, він продовжував творити.
Вас також може зацікавити:
При написанні матеріалу були використані такі джерела: сайти uinp.gov.ua, wikiedia, tsdavo.gov.ua.