Зірка українських серіалів Богдан Шелудяк про кастинги, акторські "фішки" і людей з низькою самооцінкою

Чи знайоме тобі відчуття невпевненості у собі? Коли воно найчастіше з’являється?

Звісно, мені знайоме відчуття невпевненості, і я навіть більше скажу – воно зі мною крокує по життю. Найчастіше така невпевненість з'являється перед якимись дуже відповідальними кроками, і я не дуже добре знаю, як її побороти. Думаю, що просто треба максимально підготуватися до того моменту, а далі йти і робити – і вже хай буде, що буде. Реально, після того, як ти це переживеш, у тебе вже принаймні з'явиться розуміння, як треба робити, щоб менше нервувати. Чи як не треба робити...

Звичайно, було б класно вчитися на досвіді інших людей, бо тобі б не доводилося нервувати, але практика показує, що хоч би що тобі казали, все одно пробуєш усе "своїм власним лобом". Тому відкинути страх, отримати досвід – і рішення знаходитимуться.

Коли ти йшов на кастинг "Громади", було відчуття, що тебе можуть не затвердити?

Сто відсотків! При чому, на кастинг "Громади" я йшов явно без відчуття, що мене точно затвердять. У той час я ходив на декілька проб схожих, і все якось не дуже вдало складалося: я готувався, приходив, проходив, а потім щось ішло не так…

По-перше, на той час у мене було мало практики, бо я давно не знімався, а по-друге, та сама невпевненість. До кастингу на "Громаду" я поставився дуже відповідально, підготував текст, приблизно собі намалював у голові, як мені потрібно грати. Але, звісно, в мене була купа сумнівів, і зовсім ніякого відчуття, що мене затвердять. І коли це сталося, і мене покликали на групові проби, і там вже затвердили, і от уже фінально затвердили, то я, чесно кажучи, навіть розгубився. Півдня попросив собі "на подумати", чи дійсно я цього хочу, чи може відмовитися…

На той час у мене був ще інший проект по Instagram, і я думав: "як же я буду все це поєднувати". Але потім пригадав один момент – тільки це між нами! (усміхається). За місяць до подій я був на морі, лежав, вночі дивився на небо, і впала зірка чи комета – дуже так яскраво, і я вирішив, як у дитинстві, загадати бажання. Забажав собі прогресувати, не стояти на місці, вийти на новий якийсь рівень. Тож коли мене затвердили на роль у "Громаді", я думками повернувся туди і провів певні паралелі: якщо я зараз відмовлюся, то залишуся у своїй зоні комфорту і не рухатимуся вперед. Я погодився, і в певному сенсі перейшов на новий рівень.

Богдан Шелудяк (фото: прес-служба каналу НЛО TV)

Як ти налаштовуєш себе перед важливими кастингами?

Перед важливими кастингами в мене є така дивна штука, що я не дуже-то себе й налаштовую. Наприклад, коли мені тексти надсилали – прочитав, ніби запам’ятав, і вистачить. Але потім вже я зрозумів, що це неправильний підхід – треба більш відповідально готуватися, треба пропрацьовувати, знаходити собі партнера, щоб порепетирувати.

Інша справа, що коли ти прийдеш на кастинг, то там взагалі від тебе можуть захотіти щось інше. Але в такому випадку ти вже повинен просто бути готовим до такої ситуації, імпровізувати і швидко приймати рішення.

Якогось спеціального налаштування в мене немає – завжди перед кастингами я довго не можу заснути, потім погано сплю, вранці нервую… І куди це подіти? Я сам по собі така людина, що переживаю за все, пропускаю через себе, хоча, з іншого боку, я переживаю, але інколи зовсім не готуюся так, як це вартувало би зробити. Ось такий парадокс.

Існує якийсь власний рецепт, "як повірити в себе"?

Скажу так: повірити в себе – для мене це найважче, мені легше повірити в когось, ніж в себе. Реально! Навіть коли навколо всі кажуть, що "ти крутий, все вийде", я думаю: "ви просто кажете для того, щоб підтримати мене". Але вони запевняють, що так і є насправді, тобто люди частіше вірять в мене, ніж я сам. Це для мене теж велика проблема, і кожен день я шукаю якісь варіанти її вирішення. Тому рецепту, як повірити в себе, у мене точно немає.

Уяви, що в тебе є класний друг, але з дуже низькою самооцінкою. Що б ти йому порадив зробити?

Треба почати зі своїх успіхів, досягнень, плюсів, скажімо так, які ти бачиш у собі. Визнати їх, може, навіть похвалити себе. І тоді ти матимеш змогу собі довести, що ти чогось вартуєш. І не треба перейматися, треба вірити в свою справу, в те, що ти хочеш зробити, і для цього постійно вдосконалюватися.

Хоча передусім, я думаю, треба з‘ясувати, чому ця самооцінка низька. Чому так трапилося: чи це хтось так сказав зі сторони, і така думка відклалася, чи був присутній булінг, який негативно вплинув на людину.

Раніше я думав, що є якісь там "танці з бубном", умовно кажучи, які зможуть допомогти. Але все ж таки мені здається, що у вирішенні таких питань краще до піти спеціаліста, який розуміється саме на цій темі. Можна давати купу всяких порад, але не факт, що те, що спрацювало у вашому випадку, допоможе комусь іншому. Потрібен індивідуальний підхід, і якщо ця низька самооцінка справді псує життя, то компетентна допомога психолога, щоб розібратися у собі – найкращий вихід.

Чесно кажучи, з кожним проектом новим, з кожним новим викликом в моєму житті я розумію, що і я вже близький до того моменту, коли я сам піду до спеціаліста. Бо я вже розумію, що в якихось моментах сам не витягую. І значно краще звернутися до спеціаліста, ніж доводити себе.

Богдан Шелудяк (фото: прес-служба каналу НЛО TV)

Які фішки застосовують актори, щоб надати своїм персонажам впевненості?

Треба зрозуміти, про яких акторів ми говоримо: є актори, які вдають, і є ті, які проживають. Мені здається, дуже важко актору передати впевненість, саме прожити, якщо він по життю не впевнений у собі. Звісно, можна надати якихось зовнішніх атрибутів: певну ходу, роздуті плечі, навіть зачіску чи одяг. Зовні це виглядатиме краще, але чи вдасться передати емоцію, чи повірять у це глядачі? Адже коли потрібно прожити саме контекст сцени, то тут вже дійсно потрібно повірити в себе, бути впевненим у тому, що ти говориш – а це вже значно важче.

Дійсно, зовнішні атрибути, копіювання манер, стилю в одязі можуть допомогти створити образ впевненості, але часто саме за ним ховається вразлива і невпевнена в собі особа. І з цим потрібно бути дуже обережним: можна видати себе за супервпевненого, і до тебе буде вже таке ставлення, і попит на такі ролі. Але якщо твоя психіка і внутрішня ситуація, скажімо так, до цього не готові, то можна ще й проблем собі нажити.

Трохи занесло у філософію, але головна думка така: треба прокачувати цей "скіл" у реальному житті, тоді і на екрані ти виглядатимеш упевненим. Бо, умовно, переляканий хлопчик з роздутими плечима і "вбивчим" поглядом викличе скоріше сміх, ніж змусить глядача повірити у брутальний образ.

Богдан Шелудяк (фото: прес-служба каналу НЛО TV)