Останнім часом життя телеведучого і з деяких пір продюсера Єгора Гордєєва буквально проходить в офісі. Але після напруженого робочого періоду він мріє повернутися до своєї давньої пристрасті, яка захопила його багато років тому.
В інтерв'ю Lite Єгор поділився спогадами і дав поради для тих, хто піде по його стопах.
Єгор, до роботи ведучого "Сніданку з 1+1" нещодавно у вас додалася робота продюсера шоу "Твій день". Тепер, напевно, ви живете в офісі?
На жаль, так. Ключове слово - на жаль, тому що так не повинно бути, але на цьому етапі інакше не виходить. Це запуск нового проекту. Після ефіру "Сніданку" виходиш зі студії і пірнаєш у нову історію, де ведучі місяцями намагаються побудувати певну структуру, а редакція - перетворити все на певну систему. Все відбувається в ручному режимі - в спілкуванні, переписуванні матеріалів, роботі над помилками. І це все займає неймовірну кількість часу. Плюс "Твій день" - експериментальна історія. Ми з командою постійно радимося, все продумуємо до найдрібніших деталей. Зараз я і продюсер, і редактор, і психолог.
До того ж, нещодавно у "Твій день" ми презентували благодійну ініціативу "Твоя мрія". Наші глядачі можуть спробувати виграти новеньку червону машину, а заодно і допомогти зцілити серця мам і малюків у відділенні "Акушерська кардіологія" в Інституті Амосова. Читайте всі деталі на сайті mriya.1plus1.ua і долучайтеся до благодійної справи.
Чи означає це, що в майбутньому ви захочете залишити роботу ведучого "Сніданку з 1+1", адже ви повністю занурені в продюсування?
Я про це думаю і не думаю одночасно. Відбудеться як відбудеться. Не буду кривити душею і не скажу, що мені не подобається працювати в ефірі. Неймовірно люблю "Сніданок з 1+1" і люблю прямий ефір. Отримую величезну кількість ендорфінів від цього. Це дуже гнучка, сучасна, захоплююча історія. Мені подобається працювати в кадрі в такому проекті. Але якщо життя так повернеться, що у мене не буде вистачати енергії і ресурсів і доведеться вийти з кадру - ну, я готовий і до цього. Або навпаки - щось змусить мене частково відмовитися від якої-небудь закадрової роботи. І це може бути. Життя непередбачуване. Головне - щоб ти отримував задоволення від своєї роботи.
Коли ви можете дозволити собі відключити мобільний? І коли так чинили востаннє?
Влітку, коли був у відпустці. Спеціально взяв досить довгу відпустку на два тижні, останній раз у мене такий був багато років тому. Це було вкрай важливо, інакше у мене б поїхав дах. Перший тиждень я був ще думками на роботі і жодна картинка мене не перемикала, а на другому тижні мозок підлаштувався під запропоновані обставини, і я почав відпочивати. Я вимикав телефон, тому що був у морі і взагалі не було зв'язку. Переганяв яхту між Іспанією та Португалією. Вітрильний спорт - це ж моє хобі, на яке зараз, на жаль, немає часу взагалі.
Хобі Єгора - його давня пристрасть (фото: прес-служба 1+1)
Як давно з'явилося це хобі?
З дитинства. Коли жив на київській Оболоні, у мене під будинком був маленький яхт-клуб. Затишний, ще радянського зразка. Це не той яхт-клуб, як зараз, де велика марина, де швартують великі дорогі яхти. Це був гурток для підлітків - ми в'язали вузли, вчили морську практику, плавали в шлюпках, влаштовували регати. А далі пішло-поїхало. Мій дядько займається цією справою. Я не люблю регати, коли на швидкість, а люблю якість, коли складні переходи. Мені подобається кайфувати, дрейфувати, - це свого роду психологічні батли з собою.
Тобто, одну дитячу мрію ви майже втілили в життя?
Так, я з дитинства мріяв стати капітаном корабля (посміхається). Є такий чудовий проект "Здійсни мрію" і є челендж #моядитячамрія. Я охоче взяв у ньому участь. На малюнку я зобразив свою дитячу мрію - невеликий човен, на якій я йду далеко за горизонт, відкриваю нові світи. Ця мрія почала збуватися вже в дитинстві, я про неї не забув і продовжую йти до неї. Дуже важливо пам'ятати про свої дитячі мрії, тому що вони надихають, дають крила, нове життя. Я хочу підтримати всіх, щоб не боялися мріяти, не боялися згадувати свої дитячі мрії.
Єгор Гордєєв (фото: прес-служба 1+1)
Розкажіть про свою сім'ю, або про якийсь дитячий спогад?
По татовій лінії я корінний киянин в якомусь незрозумілому поколінні. Тому у мене дуже багато спогадів про Київ. У мене є свої райони - район Оболонь, де я жив з татом і мамою, район Шулявка, де я жив з бабусею і дідусем, коли мене батьки віддавали їм, тому що багато доводилося працювати в 90-і. А там, з ними, ми жили на професорську зарплату дідуся, який був доцентом КПІ. Це були для мене такі гойдалки, різні світи. Я приходив до бабусі і дідуся, які жили в такій "професорської гармонії", у своєму нормованому житті правильних цінностей. До бабусі, яка працювала лікарем-педіатром, до речі, постійно ходили всі сусіди, навіть після дев'ятої вечора. Просили подивитися дитину, яка захворіла - і все одно, що бабуся вже спала. Вона нікому не відмовляла, всіх дивилася.
Ми гуляли з дідусем по парку КПІ і під час цих прогулянок він розповідав, як змінювався цей парк з початку його молодості і до теперішнього часу. Пам'ятаю, як бабуся повела мене вперше в кафе, де наливали чашку кави сорту "Коста-Ріка", здається, за 2,50 грн. Треба було за нею стояти в черзі хвилин 30. Бабуся мені дозволяла пити каву, говорила, тільки по чуть-чуть, кава-це еліксир. І так з цією кавою вбирав Київське життя.
Єгор любить бути в кадрі (фото: прес-служба 1+1)
Який для вас найкращий спосіб релаксації?
Взагалі, думаю, якщо вас море не дратує, якщо немає страху або морської хвороби, то це абсолютно для всіх класний антидепресант. Яхтинг швидко затягує. Море - одна з найбільших стихій і коли ти посеред нього знаходишся, людський мозок вже не може чинити опір. Море вміє перемикати тебе, і ти розумієш, що людське щастя про просте: ти випив класну каву і це вже щастя, зловив восьминога - і це теж щастя. Ти дихаєш класним повітрям, бачиш класні види - і в цьому життя! Вона дійсно дуже просте.
Раніше Адель зізналася, що допомогло їй позбутися депресії і панічних атак, якими вона страждала після розлучення.