Джерело сили і натхнення: Ірина Хоменко відкрила топ-5 секретів домашнього затишку

Для мене затишна оселя - це місце, де ти відпочиваєш душею, куди поспішаєш після насиченого робочого дня, де тобі зручно й комфортно. Знаєте, заведено вважати, що оберігає сімейний затишок завжди жінка. Нібито вона формує енергетику в домі. Але, мені здається, що аура оселі залежить від емоційного стану всіх без винятку людей, які в ній живуть.

Оскільки, якщо вони знервовані, роздратовані, і стосунки між ними не дуже, то яким би комфортним не був дім, він не стане тим самим місцем сили. Тому в формуванні особливої атмосфери мають брати участь абсолютно всі - не тільки дружина чи чоловік, але навіть діти. Кожен привносить щось своє, і у всіх свої зони комфорту та відповідальності.

Атмосфера вдома залежить від усіх членів родини (фото: НЛО TV)

Основні складові домашнього затишку

• Сезонні аромати. Коли переступаєш поріг квартири, перше, що відчуваєш, - аромат. Для мене дуже важливо, щоб вдома пахло смачно. Якщо ми говоримо про різніпори року, то влітку для мене аромат нашої оселі - це запах зелені та свіжості: огірків, базиліку, якихось пряних трав. Я таке дуже люблю. Восени - це однозначно запах шарлотки, куди я додаю трішки кориці та ванілі. А зимою, звісно, запах глінтвейну. Ми дуже часто його готуємо, і квартира ніби просякається цим ароматом.
• Порядок та чистота. Я люблю, щоб був порядок у квартирі. З двома маленькими дітьми - це майже неможливо, але я насолоджуюсь, коли вдома прибрано, і все лежить на своїх місцях. Тому я завжди кажу своїм: "Коли ви взяли якусь річ і скористалися, покладіть її на місце". Згодна, це складно, але так треба робити. Бо це запорука чистоти в квартирі.

Мені важливо, щоб удома було свіже повітря, ніде не було пилу та бруду. У нас вдома кішка, і, чесно кажучи, її шерсть майже всюди. Тому ми кожного дня прибираємо, оскільки ще й Авророчка маленька (донька Ірини - ред.), і вона повзає, тому порядок і чистота - це основа.

• Вільний простір. Мені здається, комфортне помешкання - це незахаращене помешкання. От я люблю простір, і мене дратує, коли кімната перевантажена речами настільки, що нема де повернутися. Мені подобається відчуття свободи, відкритості. Знаєте, як то кажуть, очистив приміщення - і легше дихати стало. І я з цим цілком погоджуюсь.

• Пастельні тони в інтер’єрі. Думаю, в кожного стилю є своя родзинка, і все можна облаштувати й обіграти так, щоб воно виглядало гармонійно. Але особисто я більше за пастельні тони в інтер’єрі, причому за більш прохолодні. Тому що, як на мене, достатньо теплоти в квартиру вже додає наше освітлення. Я взагалі прошу, щоб у нас вдома воно було теплим, щоб увечері вже формувало певний настрій, схиляло до спокою та майбутнього сну.

А щодо шпалер, я за холодні відтінки. Тому що в сонячний день у приміщення потрапляє жовте проміння. І якщо ще й шпалери в подібних тонах, ви взагалі будете в якомусь "жовто-помаранчевому сні". Для мене це жах! Я не можу в такій кімнаті знаходитись. Мені потрібно, щоб усе було стримано. Хоча, зізнаюсь, не так давно я обожнювала вензеля в інтер’єрі, венеціанський стиль, і мені подобалось, щоб усе було вишукане, розкішне. Але смаки змінюються разом із нами.

Тому тепер я за простоту. Краще розбавляти дизайн деталями: різними аксесуарами, картинами, сімейними фото. А все інше нехай буде стриманим, але стильним. Тому що, коли зайвих елементів багато, інтер’єр стає наляпистим, все виглядає нагромадженим, і простір ніби давить на тебе. А коли все просте, зручне та з якимись крутими деталями, - це і є я для мене справжнім показником затишку.

• Місце, що наповнює силою

  Моя віддушина - це рослини. І в квартирі у мене є окремий куточок, який просто потопає в зелені. Він знаходиться в еркері, серед вікон, і там ростуть орхідеї, які я дуже люблю, кали, різдвяники, різні дерева, гібіскуси. Взагалі, коли відпочиваю десь за кордоном і бачу якусь цікаву рослину, я не соромлюся, відщеплюю листочок чи пагін, і потім у себе висаджую. Наприклад, у мене є три фінікові пальмочки, лимонне дерево, справжнє алое зі Шрі-Ланки.

Тобто я зробила собі в квартирі своєрідний оазис - зелений куточок, куди можу зайти та просто насолоджуватися. А взимку - це особливо кайфово: коли на вулиці холодно, сніг, а у мене вдома такі зелені джунглі. І відчуття, нібито я знову десь у літі, в якомусь комфортному й дуже приємному місці...

Затишний куточок Ірини (фото: НЛО TV)

Чомусь саме серед рослин я знаходжу свій спокій. До речі, й кішка наша - Тофіті - полюбляє там лежати, і час від часу, звісно, скидати з підвіконня мої розкішні орхідеї.

Та як би там не було, це місце дарує мені особливе умиротворення. Тут я бачу, як день за днем, міліметр за міліметром ростуть всі рослини, як з’являються на світ квіточки та пагінці. І це дає мені усвідомлення, що все в житті приходить поступово.

Якщо ти про щось мрієш, то не може відразу бац - і з насінини вирости дерево. Бо спершу треба за ним доглядати, поливати його, піклуватися. І це мотивує мене до постійної роботи над собою, адже все не можна отримати одразу.

А ще, коли у мене буде час, хочу зробити собі музичний куточок у квартирі. Я дуже люблю музику, і мрію купити собі піаніно, щоб грати й співати за ним. Це була б іще одна моя віддушина.