Хочу зіграти красуню: Віталіна Біблів - про вікові ролі та інтернет-залежність
Актриса Віталіна Біблів знялася в комедійному серіалі "Люся Інтерн", прем'єрі якого відбудеться 30 серпня на каналі "Україна".
Актриса розповіла, чи легко грати в ситкомі, як вона ставиться до соцмереж і марафонів, а також поділилася, який досвід отримує, коли грає героїнь старше себе.
Віталіна, які враження у вас були після прочитання сценарію "Люся Інтерн"? Що відразу викликало інтерес?
Не кривлячи душею, можу сказати, що мені сподобався сценарій. Коли я стала його читати, звернула увагу на те, що діалоги в ньому легкі і веселі, гумор не притягнутий за вуха. А що стосується моєї героїні на прізвисько Рупор, то велике спасибі сценаристу Олені Пшеничній: вона тонко підмітила гострохарактерність всіх наших старших медсестер, які працюють в лікарнях.
Чи легко зніматися в ситкомі?
Це здається, що легко, але насправді ситком - дуже складний жанр. Його треба вміти відчувати і тонко імпровізувати, щоб не перетягнути ковдру на себе. Дати можливість партнеру легко відіграти жарт - це ж теж дуже важливо. Як сказав персонаж Назара Задніпровського: "Я зайшов, а жарт не зайшов".
Час від часу кожен з нас починає нове життя з понеділка, після дня народження, з Нового року. Коли у вас останнім часом сталося щось подібне і з чим було пов'язано?
Я думала, що почну щось нове на карантині, але мене не вистачило ненадовго. Я намагалася займатися йогою, вчила італійську мову для дітей. Справа в тому, що я сприймаю мову, як діти: мені потрібні картинки і мультики. (Посміхнулася). Але потім карантин закінчився, знову з'явилася робота, і все пішло на другий план. Тому з усіх моїх починань тільки одне увінчалося успіхом: я проходжу один раз в три місяці програму Анни Бурнишової.
З чим це пов'язано?
Одного разу я прийшла до неї на програму, дуже добре схудла і тепер продовжую на регулярній основі. У нас холодні душі, планка, правильне харчування, наскільки це можливо під час знімального режиму.
Чесно кажучи, я взагалі не люблю марафони. І коли мене починають відзначати в челленджах, то просто сатанею. (Сміється.) Мене ж при цьому не питають: хочу я брати участь в ньому чи ні. Але коли людина відмовляється, то про неї складається погана думка. А приймати естафету - немає бажання. Якщо мені захочеться прочитати вірш, облитися крижаною водою або пожертвувати гроші, я про це не кричу, просто роблю і не влаштовую зі свого вчинку челлендж.
Ви не любите робити щось напоказ. Тоді як ви ставитеся до соцмереж, де предостатньо таких публікацій?
Я не активний користувач соцмереж, можу виставити фото або опублікувати пост 1-2 рази на тиждень. У мене немає інтернет-залежності. Я не роблю сторіз про те, як встала, поїла, що зараз лівою рукою відкриваю праві двері. (Посміхнулася). Може, комусь це цікаво і приносить задоволення-будь ласка! Але без мене.
Вам нерідко дають ролі жінок, які старші за вас. Чому немає ролей, де ви така, яка в житті: хуліганський стиль одягу, довге гарне волосся, сміх, гумор?
Це вже питання не до мене. Я всім кажу: "Друзі, поки ще можу! Дайте мені зіграти молодицю, красуню!" (Смієтья).
Такі ролі дорослих жінок якось впливають на вашу поведінку і світовідчуття? Ви ж входите в образ жінок старше вас і бачите все трохи інакше чи ні?
Насправді це таке щастя! Приблизно 5 років тому я грала героїню років 55-ти, у якої внучці 12 років. Мені тоді було 36 років, але це дуже класний акторський тренаж і прекрасна можливість подивитися на себе з боку, яка ти можеш бути в цьому віці.
Хоча я не дуже люблю, коли молоді люди зображують бабусь. Адже потрібно теж знайти грань, щоб не піти в карикатурність, і щоб тобі повірили. І ще потрібно додати смутку і досвіду в погляді.
Коли ви граєте жінок у віці, то вам віриш, хоча ви набагато молодше своїх героїнь. З вашої відповіді стає зрозуміло, що ви дивитеся на себе з боку.
Припустимо, мене загримували, а я дивлюся на себе в дзеркало і розумію: "Це ж моя бабуся" або "Мамина сестра - тітка Оля". І я згадую, як вони ходять, як бабуся складала ручки. І все саме якось приходить. Раз режисери дають мені зіграти таких персонажів, значить, довіряють. Значить, я можу.
Що б ви сказали собі 18-річній?
Ти будеш крутий чувіхою! (Розсміялася). У тебе ще все життя попереду! І все, що ти зробиш, досягнеш цього сама. Так, буде боляче, доведеться набивати шишки, часом розчаровуватися, але все одно ти зможеш перемогти і пройти цей шлях гідно. Так що груди вперед, хвіст пістолетом і побігла!
Раніше про свою участь у цьому проекті розповів Володимир Остапчук.