Сім'я - одна з найважливіших точок опори в житті більшості людей. В ній людина наповнюється, відчуває себе важливою, потрібною та коханою.
І погодьтеся, з підтримкою близьких набагато легше звертати гори. Це стосується реалізації в будь-якій професії, зокрема, й акторській, що вимагає постійної залученості та величезної самовіддачі.
Ми поспілкувалися з одним з найвпізнаваніших акторів країни, героя комедії "Бурштинові копи" від "Мамахохотала" та НЛО TV, що вийде в прокат 7 жовтня, Олександром Рудинським.
Насичений графік зйомок і робочих поїздок за кордон цього актора вражає. До 25-ти років він встиг попрацювати в багатьох яскравих проєктах. А минулий рік став абсолютно знаковим в особистому житті зірки: в червні він одружився з українською актрисою Марією Заниборщ, а у вересні пара стала батьками сина Петра.
Спеціально для Lite Олександр розповів про сім'ю, перший рік батьківства, принципи виховання дитини й навіть поділився подробицями поїздки на Венеційський міжнародний кінофестиваль.
У мене приголомшлива дружина! Її просто не описати словами. Наприклад, два місяці тому я на місяць поїхав на зйомки в Румунію, а Марія лишилася з дитиною одна. Слава Богу, допомагали теща з тестем. Але все одно це було вкрай складно - такий період подолати... Мені в першу чергу. Я на 26-й день вже сидів у Румунії з клубком у горлі, тому що дуже хотів додому до дружини і дитини. В цьому плані вона у мене героїня. І це не якісь пишномовні слова, тому що це не перший випадок, коли я їхав, ідружина впорувалася з господарством сама.
Рано вранці 9 вересня ми мали летіти до Венеції на 3 дні на кінофестиваль. Ось така можливість випала. А за день до цього, 8 вересня, був день народження нашого сина. Парадокс у тому, що в мене ще й репетиція в театрі була в цю ж дату. Тому ми святкували в себе вдома. До нас у гості приїхали рідні, друзі, надарували подарунків дитині, й ми в прекрасній атмосфері провели час разом. Син сидів, їв торт і в цей же день пішов - зробив перших три кроки. І потім, коли ми з дружиною повернулися з Італії, він нас вже зустрічав, біжучи до нас.
Я ніколи не відчував страху бути батьком. Ніколи. Я з дитинства дуже сильно люблю дітей. Неважливо, в якому віці став би батьком. Я дуже радий, що на той момент мені було 24 роки. Тому що, коли мені буде 44, моїй дитині буде 20. І я сподіваюсь, ми з нею будемо кращими друзями.
Багато моїх рідних, друзів та знайомих кажуть, що я дуже подорослішав за цей рік. Мені складно судити самому. Але вірю й сподіваюся, що так і є. Звичайно, життя змінилось кардинально, тому що син вимагає максимальної уваги до себе. У мене якраз та дитина, яка не може сама сидіти в куточку й гортати якусь книжечку. Ні-ні-ні. Він без нашої уваги не залишиться один.
Ми з дружиною проводимо з ним багато часу. А наступного дня мені треба бути готовим у театрі, тому що в мене спектакль, у мене репетиція, у мене знімальний період, який може бути навіть в іншому місті. Тому потрібно встигати зробити все. Треба бути набагато активніше.
Але цим і прекрасне життя. Адже я не одна така людина. Буває, що в людей і по 4 дитини. І це чудово. Життя стає яскравішим. Є таке поняття в нас у професії як емоційний досвід. Так ось, я сподіваюся, що завдяки моїй дитині, мій емоційний досвід зросте, буде ширшим і багатшим.
Головний страх моїх колег, як мені здається, це те, що їхня кар'єра і самореалізація призупиняться з появою в житті дитини. Але це не так. Я вважаю, що ти сам можеш збавити оберти, але дитя твоєму особистісному зростанню не перешкода. Мені здається, дитина може тільки допомогти зробити ще кілька кроків вперед.
Не час робити бабусею: Осадча зворушила рідкісними фото зі старшим сином-іменинником
Синові тільки рік, але він знає, що торкатися до телефона не можна. Йому це нецікаво. Також Марія забороняє користуватися телевізором, коли ми проводимо час із дитиною. І, звичайно, ми з дружиною стараємося якомога більше розмовляти з малюком, - з часом це стає все захопливіше.
В юнацтві я навіть і не думав про поїздки на подібні заходи. Тому що єдине питання, яке мене мучило, це бажання потрапити в кадр. Я хотів, щоб на екрані мене побачили мої рідні та друзі - не більше, на той момент. Тепер, звичайно, все по-іншому.
Я люблю авторське незалежне кіно. І якраз у мене була можливість попрацювати в такому фільмі. Він називається "Носоріг". Це був дивовижний досвід. А потрапити на Венеційський кінофестиваль - велике везіння. Просто чудова можливість. Особливо, враховуючи те, що два роки ми ніде не були. І тут - вирватися на 3 дні, та ще й на найстаріший міжнародний кінофестиваль світу, де цього року було стільки гучних імен і такі прем'єри... Зокрема, були представлені фільми мого улюбленого режисера Паоло Соррентіно - "Рука Бога" і "Дюна". Це дуже здорово!
І, що досить важливо, я потрапив на кінофестиваль з друзями. Колись ми втрьох - я, Максим Кириченко та Женя Григор'єв - разом жили в гуртожитку. Це перші люди, з якими я познайомився в Києві. І разом ми знялися в цьому авторському фільмі. У когось більше змін було, у когось менше, але суть не в цьому. Ми всі є частиною одного кіно, і це прекрасно.
Раніше Тіна Кароль поділилася ранковими ритуалами і зізналася, які країни - її улюблені.